ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання квартир в багатоквартирних житлових будинках»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту Сьогодні в України поширюється практика використання не за призначенням квартир в багатоквартирних житлових будинках, зокрема як офісів, подобова оренда,  готелів та інших закладів тимчасового проживання.

Читайте также: "Про лавинное снижение цен на квартиры и новые возможности Хостелов"

Насамперед, це пов’язано з тим, що в Україні досі діє Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 року (далі – Житловий кодекс), який зазнавав змін у частинах, що не стосувалися зазначеного питання.

Крім того, порушена проблема не знайшла належного правового регулювання і в інших законодавчих актах, ухвалених за роки незалежності України.

Так, відповідно до статті 6 Житлового кодексу жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Слід звернути увагу на те, що вказане обмеження поширюються лише на промислове виробництво, яке за своєю суттю є процесом перероблення, який використовують для виготовлення нової продукції, оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво" (Наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 N 457 Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010).

Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В2.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення.», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року №80), допускається розміщення нежитлових приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків.

Крім того, на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) допускається розміщення творчих майстерень художників та архітекторів. Відсутність чіткого законодавчого визначення обмежень щодо використання жилого приміщення для провадження господарської діяльності призвела до появи значної кількості листів та роз’яснень державних органів стосовно зазначеного питання із суперечливими висновками.

Зокрема, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, у своїх листах від 06.04.2004 № 2200 та від 08.06.2004 № 3841 зазначав про необхідність попереднього переведення приміщення з житлового фонду у нежитловий для розміщення в ньому офісу.

Однак, в листі зазначеного органу від 31.07.2007 № 5620 відображено іншу позицію, відповідно до якої громадяни, які використовують жиле приміщення відповідно до його призначенням (проживають у ньому), дотримуються правил користування жилими приміщеннями (не використовують жилі приміщення для здійснення господарської діяльності промислового характеру), не завдають шкоди оточуючому середовищу, не порушують права та охоронювані інтереси громадян, юридичних осіб і держави, — можуть використовувати жиле приміщення для здійснення підприємницької та іншої діяльності, тобто використовувати для подобової оренди.

Необхідно зауважити, що статтею 8 Житлового кодексу передбачено, що у виняткових випадках може здійснюватися переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад. Якщо з цього приводу звернутись до судової практики розгляду спорів щодо зміни цільового призначення приміщення, то слід зазначити, що судові органи, як правило, відмовляють у задоволенні вимог щодо переведення житлових приміщень у нежитлові (див., наприклад, постанову Вищого господарського суду України від 17.03.2005 р. у справі № 41/244; постанову Вищого господарського суду України від 17.03.2005 р. у справі № 41/242).

Таким чином, в більшості випадків переобладнання приміщень здійснюється без дотримання встановлених правил та норм, зокрема правил пожежної безпеки.

В той же час, щоденне відвідування офісів та закладів тимчасового проживання громадян (подобова оренда) великою кількістю осіб призводить до підвищеного навантаження на комунікації та встановлене обладнання (зокрема ліфти).

Нехтування власниками та/або користувачами приміщень в багатоповерхових житлових будинках правилами пожежної безпеки, ускладнює швидку евакуацію мешканців будинків та інших осіб, що знаходяться в будинку, а отже створює загрозу їх життю та здоров’ю. Відповідальність за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями передбачена статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, відповідно до положень зазначеної статті, порушення правил експлуатації жилих будинків та жилих приміщень тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюється адміністративними комісіями при виконавчих органах сільських, селищних та міських рад (стаття 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про адміністративні правопорушення).

В той же час, передбачене законодавством регулювання не сприяє забезпеченню прав мешканців житлових будинків, їх безпеки, дотриманню встановлених правил та норм використання приміщень.

2. Цілі та завдання законопроекту Законопроект розроблено з метою визначення на законодавчому рівні обмежень щодо використання квартир в багатоквартирних житлових будинках не за призначенням, в тому числі як офісів, подобової оренди, готелів та інших закладів тимчасового проживання та посилення відповідальності за порушення законодавства у зазначеній сфері.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту Законопроектом пропонується внесення змін до Житлового кодексу щодо посилення житлових обов’язків громадян та Цивільного кодексу України щодо обмеження можливості використання квартир в багатоквартирних жилих будинках не за призначенням та уточнення можливості їх використання для здійснення господарської діяльності лише особами, які є їх власниками або місце проживання яких зареєстроване в даній квартирі.

Також шляхом внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення посилюється адміністративна відповідальність за нецільове використання квартир у багатоквартирних жилих будинках та визначається підвідомчість розгляду зазначених справ за органами Національної поліції. 4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання Основними нормативно-правовими актами у зазначеній сфері правового регулювання є Конституція України, Житловий кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний кодекс України, закони України «Про основи містобудування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про приватизацію державного житлового фонду», а також відповідні державні будівельні норми.

Після прийняття цього Закону потребуватимуть перегляду та приведення у відповідність Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572. 5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту Реалізація положень законопроекту не потребуватиме додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів. 6. Очікувані правові та соціально-економічні наслідки прийняття законопроекту Прийняття зазначеного проекту закону сприятиме забезпеченню прав мешканців житлових будинків, їх безпеки, дотриманню встановлених правил та норм використання приміщень.

Народні депутати України

Андрей Рожков